1. Фразеологічний словник української мови

строїти

валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко). валя́ти дурака́. (Вареник:) Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький). стро́їти ду́рня. — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський); — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб). 3. Нічого не робити, байдикувати. — В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле); — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти... (М. Рудь). ганя́ти ду́рня. — Та вже ж краще ось так у вільний час.. ганяти дурня по шкільних коридорах (Ю. Збанацький).

кле́їти (ко́рчити, стро́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко); — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб); Ясно, що ця руда баба клеїть дурня (І. Багряний). 3. Нічого не робити, байдикувати. — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти (М. Рудь).

смі́шки (пі́дсмішки, ха́хи) стро́їти. Глузувати, насміхатися, жартувати не в слушний час. Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (П. Чубинський); — У задніх рядах — не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (В. Логвиненко); — Підсмішки строїш,— брязнув (Данило) об підлогу кошиком (Ю. Мушкетик); Він зневажливо посміхався собі в вуса, аж Тимофій Гречко гукнув до нього: — А ти, холуй, чого хахи строїш? Ще засмієшся на кутні! (Ю. Смолич).

стро́їти вихиля́си та викрута́си перев. перед ким. Упадати, загравати до кого-небудь. (Векла:) Кума Стеха казали, що бачили, як Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти… (М. Кропивницький).

стро́їти з се́бе кого. Удавати кого-небудь, створювати якийсь образ, видавати себе за когось. Це кара Божа — не сестра. Там училася в гімназії — баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись (А. Головко); Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Яновський).

стро́їти коми́зу. Вередувати. — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

стро́їти мі́ни. Робити гримаси. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строїти — Стро́їти: — одягати [33] (в що)— вбирати, вдягати [II] — вбирати гарно [IV] — гарно зодягатися [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. строїти — стро́їти 1 дієслово недоконаного виду шикувати; настроювати; влаштовувати стро́їти 2 дієслово доконаного виду з'єднати по три строї́ти дієслово доконаного виду струїти діал. Орфографічний словник української мови
  3. строїти — див. конструювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. строїти — СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., кого, що. 1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В .. Словник української мови у 20 томах
  5. строїти — строїти: ◊ строїти шту́ки → штука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. строїти — (кого?), строю, строїш, недок. Ставити на місце, розбиратися з кимось. Щоправда, Євка намагалася час від часу їх «строїти» — типу, не куріть перед підйомом, давайте, підривайтесь, не робіть привал за привалом (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  7. строїти — I строю, строїш, недок., перех. 1》 Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2》 Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. 3》 розм., рідко. Те саме, що будувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. строїти — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. строїти — Стро́їти, стро́ю, стро́їш, стро́їть, стро́ять; строй, стро́ймо, стро́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. строїти — СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., перех. 1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В.. класі строять музичні інструменти (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. строїти — Стро́їти, -ро́ю, -їш гл. 1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313. 2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384. 3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. Н. Вол. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416. Словник української мови Грінченка