стружка
зніма́ти / зня́ти стру́жку з кого. Суворо докоряти, лаяти, пробирати кого-небудь за щось. Послано механіка з наказом: знайти Гаркавенка, передати, що начальство зніме з нього залізну стружку, й привести за всяку ціну на господарство (Є. Гуцало); Був оце в голови... Годину стружку з мене знімав (З журналу).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стружка — стру́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стружка — див. залишок Словник синонімів Вусика
- стружка — [стружка] -жкие, д. і м. -уз'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
- стружка — СТРУ́ЖКА, и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (С. Словник української мови у 20 томах
- стружка — -и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стружка — Стру́жка, -жки, -жці; -жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стружка — СТРУ́ЖКА, и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах