1. Словник української мови у 20 томах

струхлілий

СТРУХЛІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до струхлі́ти;

// у знач. прикм.

Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Г. Хоткевич);

Поручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхлілий — струхлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. струхлілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. струхлілий — СТРУХЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до струхлі́ти. Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Хотк., II, 1966, 43); *Образно. Словник української мови в 11 томах