1. Словник української мови в 11 томах

струхлілий

СТРУХЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до струхлі́ти.

Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Хотк., II, 1966, 43);

*Образно. Поручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхлілий — струхлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. струхлілий — СТРУХЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до струхлі́ти; // у знач. прикм. Он на ній [вербі] самій, пустивши коріння в струхлілу середину, кілька літ вже росте кущ рябини (Г. Хоткевич); Поручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). Словник української мови у 20 томах
  3. струхлілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхліти. Великий тлумачний словник сучасної мови