стручувати
СТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУ́ТИТИ, стру́чу, стру́тиш, док., кого, що, діал.
Зштовхувати, спихати.
Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву... (Марко Черемшина);
Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (С. Ковалів);
* Образно. Пишний Юр їде, коником виграває, гострим списом .. з гір зиму стручує (Г. Хоткевич);
// Витирати, знімати що-небудь.
Долонями стручували [люди] піт з чола (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стручувати — стру́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- стручувати — -ую, -уєш, недок., струтити, стручу, струтиш, док., перех., діал. Зіштовхувати, спихати. || Витирати, знімати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стручувати — СТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУ́ТИТИ, стру́чу, стру́тиш, док., перех., діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву… (Черемш., Тв., 1960, 300); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (Ков. Словник української мови в 11 томах
- стручувати — Стручувати, -чую, -єш сов. в. струтити, -чу, -тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба. Гн. II. 219. Словник української мови Грінченка