1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стручувати

стру́чувати

-ую, -уєш, недок., струтити, стручу, струтиш, док., перех., діал.

Зіштовхувати, спихати.

|| Витирати, знімати що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стручувати — стру́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. стручувати — СТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУ́ТИТИ, стру́чу, стру́тиш, док., кого, що, діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву... (Марко Черемшина); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (С. Словник української мови у 20 томах
  3. стручувати — СТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУ́ТИТИ, стру́чу, стру́тиш, док., перех., діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву… (Черемш., Тв., 1960, 300); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (Ков. Словник української мови в 11 томах
  4. стручувати — Стручувати, -чую, -єш сов. в. струтити, -чу, -тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба. Гн. II. 219. Словник української мови Грінченка