1. Словник української мови у 20 томах

струїти

СТРУЇ́ТИ, струю́, стру́їш і СТРОЇ́ТИ, строю́, стро́їш, док., кого, що, діал.

Отруїти.

[Платон:] Опам'ятайсь, Данило! Злоба твій розум помутила! Не можу я повірить, щоб Ялина одважилась мене струїти (І. Карпенко-Карий);

– Ой, що ж я, проклята, наробила, – я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко);

Ой на Йвана зілля рвала, на Петра сушила, Я святої неділеньки парубка строїла (з народної пісні);

// перен. Зробити важким, нещасливим чиєсь або своє життя; занапастити.

Панщина, як гадюка, життя наше струїла (прислів'я).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струїти — струї́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. струїти — струю, струїш і строїти, строю, строїш, док., перех., діал. Отруїти. || перен. Зробити важким, нещасливим чиєсь або своє життя; занапастити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. струїти — Струї́ти, струю́, стру́їш, стру́ять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. струїти — СТРУЇ́ТИ, струю́, стру́їш і СТРОЇ́ТИ, строю́, стро́їш, док., перех., діал. Отруїти. [Платон:] Опам’ятайсь, Данило! Злоба твій розум помутила! Не можу я повірить, щоб Ялина одважилась мене струїти (К. Словник української мови в 11 томах
  5. струїти — Струїти, -рую, -їш гл. Отравить. В вівторок рано зілля варила, а в середу Гриця струїла. Чуб. V. 429. Словник української мови Грінченка