стрімкий

СТРІМКИ́Й, а́, е́.

1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий.

Івонко пропонує дорогу “через горб” навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий. “Хай”, погоджується Дарка (Ірина Вільде);

На льоду давно скутого кригою Уралу виникла весела і велелюдна ковзанка, на яку з стрімкого берега теж вилітали санчата з галасливою молоддю (З. Тулуб);

Круті схили вигинались то вправо, то вліво, то пологими, то стрімкими западинами (І. Цюпа);

// Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну урвища, ущелини і т. ін.).

Стало чутно, як він подряпавсь на стрімку стіну урвища, важко й часто відсапуючи (М. Коцюбинський);

Біля стрімкого, як стіна, обриву утворилися два скелясті острівки, що тільки під час відпливу сполучалися з берегом (І. Багмут);

Стіни ущелини були слизькі і стрімкі (М. Трублаїні);

// Із спуском або підйомом, нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.).

Вони спускаються на площу .. стрімкою Кривою по вузенькому тротуарі (Ірина Вільде);

Навколо нас гранітні скелі, Стрімкі дороги (Л. Дмитерко);

Дедалі стрімкішим ставав шлях. Праворуч і ліворуч височіли схили гір, зеленіли травою і яскравими квітами (З. Тулуб).

2. Який відзначається великою швидкістю, динамічністю (про рух, яку-небудь дію, якийсь процес).

Максим починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів, ні підскоків (М. Стельмах);

Особливо великий інтерес має скульптура богині полювання Артеміди. Вона зображена в стрімкому русі (з наук.-попул. літ.);

// Який має велику швидкість руху (про транспортні засоби, течію річки і т. ін.).

Полюбився хлопцеві Дніпро. Знав він тут кожен рукав і поворот, знав чорториї, стрімку підступну течію (І. Цюпа);

// Швидкий у рухах, жвавий, рухливий (про живу істоту).

В дитинстві я заздрив стрімкому орляті, Хотілося, – в небо й летіти услід (В. Бичко);

Голова кальмара має роговий дзьоб. Такий арсенал “холодної зброї” робить стрімких кальмарів грізними хижаками (з газ.);

// Дуже швидкий, значний силою, ступенем вияву тощо (про темпи розвитку, ріст і т. ін. чого-небудь).

Він бачив не тільки недавній відгук своєї молодості, а й нову добру силу, своїх вірних товаришів і стрімкий ріст своєї Батьківщини (М. Стельмах).

3. Який має красиву статуру, високий зріст і т. ін.

Ішла [Світлана] в сяйві сонця стрімка, золота. Назустріч світанню – в незвідану казку!.. (І. Нехода);

// Рівний, високий (про дерево, стовбур його і т. ін.).

Височить [Чернеча гора] над синім Дніпром, уся в стрімких тополях, кучерявих акаціях і пожовклих кленах (О. Десняк);

Стрімкий стовбур [дуба] здіймався вгору і високо розкидав свої крислаті шати (Ю. Смолич);

// Спрямований угору; який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про колони, будівлі і т. ін.).

Ходім, мій хлопчику, на ту високу гору, Де обеліск підводиться стрімкий (Л. Забашта);

Бричка спинилася перед стрімкими білими колонами панського будинку (О. Полторацький);

Легка, стрімка споруда – приміщення аеропорту. Вона майже не торкається землі, летить розпростерта на вантах (з наук.-попул. літ.);

// Який звужується, загострюється на кінці або вгорі.

Стрімкі вежі (В. Кучер);

// Чітко окреслений (про чоло, ніс і т. ін.).

Майже інстинктивно заглянула [Любов Прохорівна] в дзеркальце, пройшлася пуховичком по обличчю, смикнула за стрімкі й привабні вії і злегка посміхнулася, задоволена власним оглядом (Іван Ле);

Назустріч нам вийшов із воріт смаглявий чоловік: гострий, стрімкий ніс, кучерявий, із синім полиском чуб (з газ.).

4. перен. Гострий, емоційно насичений (про фразу, слово і т. ін.).

Повість [В. Василевської “В тяжкій боротьбі”] починається коротким вступом, який одразу вводить в тривожну атмосферу часу, в збуджений потік думки і почуття, і самою своєю побудовою, – напружені, короткі і стрімкі фрази – немовби стає емоційним ключем твору (з публіц. літ.).