1. Словник української мови у 20 томах

стріхатий

СТРІХА́ТИЙ, а, е.

З великою, широкою стріхою (у 1 знач.).

Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я (Леся Українка);

Кажуть: якщо ота з калини вирізана дудочка та повисить на вітрі під стріхатою хатою – голос у неї дзвінкішим стає, мелодійнішим (М. Олійник);

* Образно. Похмурим, гострим поглядом з-під стріхатих брів він усвердлився в обличчя юнака – його рідного і найстаршого сина (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стріхатий — стріха́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стріхатий — -а, -е. З великою, широкою стріхою (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стріхатий — СТРІХА́ТИЙ, а, е. З великою, широкою стріхою (у 1 знач.). Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я (Л. Укр., І, 1951, 4); Кажуть: якщо ота з калини вирізана дудочка та повисить на вітрі під стріхатою хатою — голос у неї дзвінкішим стає... Словник української мови в 11 томах