1. Словник української мови у 20 томах

стума

СТУ́МА, и, ж., заст., поет.

Напівморок, напівтемрява.

Болить моє серце... холоне в грудя́х, А ніч кругом чорна, понура... Крізь стуму на мене вдивляється жах Сліпими очима з-за муру (М. Старицький);

Вже з давніх-давен у дідовій хаті запали клятий морок і стума (Н. Рибак);

У негритянських барах – п'яний чад. Осіннє місто завмирає в стумі (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стума — сту́ма іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стума — див. темрява Словник синонімів Вусика
  3. стума — -и, ж., заст., поет. Напівморок, напівтемрява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стума — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
  5. стума — СТУ́МА, и, ж., заст., поет. Напівморок, напівтемрява. Болить моє серце… холоне в грудя́х, А ніч кругом чорна, понура… Крізь стуму на мене вдивляється жах Сліпими очима з-за муру (Стар., Вибр. Словник української мови в 11 томах