1. Словник української мови у 20 томах

стусан

СТУСА́Н, а́, ч.

Удар кулаком.

Кулаки посипались на його плечі; супроводжений стусанами.., він .. взяв на плечі свій мішок з начинням (І. Франко);

Таки дісталося Свербивусові кілька стусанів, але він розмахнувся навідліг, і кільце розступилося (М. Ю. Тарновський);

Малий Лука чмихнув і враз замовк, діставши стусана від матері (І. Багмут);

// Різкий удар ногою, коліном.

З розгону вскочивши до камери, я спіткнувся і впав .. Підвестись допомагає мені дужий стусан ногою (П. Колесник).

Надава́ти стусані́в (по стусано́ві) див. надава́ти¹.

◇ Відва́жити / відва́жувати бе́беха (ля́паса, стусана́) див. відва́жувати;

Дава́ти / да́ти штовхані́в (штурхані́в, стусані́в, бухані́в і т. ін.) див. дава́ти;

(1) Дава́ти стусана́ (д) див. дава́ти;

(2) Да́ти стусана́ (д) див. дава́ти;

Діста́ти / дістава́ти стусана́ (штурхана́, тумака́ і т. ін.) див. дістава́ти;

Нахапа́тися нагаї́в (стусані́в, товче́ників) див. наха́пуватися;

Роздава́ти / розда́ти поти́личники (стусани́, штурхани́ і т. ін.) див. роздава́ти¹;

(3) Скуштува́ти стусана́ й духопе́лика (д) див. скуштува́ти;

Скуштува́ти стусані́в (духопе́ликів) див. скуштува́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стусан — стуса́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стусан — Тусан, штовхан, штурхан, гепак, духопелик, товченик, бухан, буханець, стусень, (у шию) потиличник. Словник синонімів Караванського
  3. стусан — I удар, штовхан, штовханець, штурхан, штурханець Фразеологічні синоніми: несподіваний удар; удар коліном; штовхан коліном II див. ляпас Словник синонімів Вусика
  4. стусан — -а, ч. Удар кулаком. || Різкий удар ногою, коліном. Надавати стусанів. || Елемент бойового гопака – удар кулаком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стусан — відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
  6. стусан — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
  7. стусан — Стуса́н, -на́; -сани́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стусан — СТУСА́Н, а́, ч. Удар кулаком. Кулаки посипались на його плечі; супроводжений стусанами.., він.. взяв на плечі свій мішок з начинням (Фр., І, 1955, 228); Таки дісталося Свербивусові кілька стусанів, але він розмахнувся навідліг, і кільце розступилося (М. Словник української мови в 11 томах
  9. стусан — Стусан, -на, стусень, -сня м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? Котл. Ен. II. 15. стусана да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами. Св. Л. 51. Словник української мови Грінченка