1. Словник української мови у 20 томах

стухнути

СТУ́ХНУТИ¹ див. стуха́ти.

СТУ́ХНУТИ², не; мин. ч. стух і сту́хнув, ла, ло.

Док. до ту́хнути².

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стухнути — сту́хнути 1 дієслово доконаного виду згаснути сту́хнути 2 дієслово доконаного виду зробитися тухлим, зіпсуватися Орфографічний словник української мови
  2. стухнути — I див. стухати. II -не; мин. ч. стух, стухла, стухло і стухнув, -нула, -нуло. Док. до тухнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стухнути — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
  4. стухнути — Сту́хнути, -ну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стухнути — СТУ́ХНУТИ¹ див. стуха́ти. СТУ́ХНУТИ², не; мин. ч. стух і сту́хнув, ла, ло. Док. до ту́хнути². Словник української мови в 11 томах
  6. стухнути — Стуха́ти, -ха́ю, -єш сов. в. стухнути, -хну, -неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не опухають. Мет. 219. 2) Спадать, спасть (объ опухоли). 3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5677. Словник української мови Грінченка