стьожка

СТЬО́ЖКА, и, ж.

1. Вузька смуга тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін.

Діти .. стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили (Т. Шевченко);

У неділю .. уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках (О. Стороженко);

Стьожками квітчали [улани] гриви кінські, оздоблювали сідла (Д. Бедзик);

* У порівн. Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний);

Під аеропланом лежить сірою стьожкою бруківка із Чорнобиля на Київ (П. Панч);

// Вузька смуга чого-небудь.

Всю ніч солдати перев'язували поранених товаришів, рвучи на стьожки свої сорочки (П. Кочура);

Хлопчина, посміхаючись, хутко роздирав на стьожки матерію, обмотував нею стовпи й перила на вишці (О. Донченко);

Велике вікно перукарні заклеєно навхрест газетними стьожками (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Кірхнер зводить кущуваті брови вгору, і його тонкі, мов дві гумові стьожки, синюваті губи розтягуються в улесливій усмішці (П. Колесник).

2. Смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, яку носять замість відповідного ордена чи медалі.

Чотири червоні стьожки, пришиті на гімнастьорці, яскраво підтверджували, що на війні він чесно виконував обов'язки воїна і громадянина (С. Добровольський).

3. чого, яка, перен. Те, що тягнеться або видніється вузькою довгою смугою (про річку, дорогу і т. ін.).

Перед ним лежало поле.., покраяне вузькими стьожками строкатих нив (Д. Бедзик);

Між дерев майнула хата, вкрита очеретом, а ліворуч блиснула синя стьожка ріки (О. Донченко);

На стьожці неба угорі Зірки .. Горять опаловим вогнем (Л. Забашта);

// Люди, машини і т. ін., вишикувані в одну шеренгу, лінію.;

// у знач. присл. стьо́жкою. У формі шеренги, лінії.

Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду, розтяглося стьожкою (А. Хижняк);

// Ряд висаджених рослин.

Тут були незнані породи яблунь, вишень, слив, по боках доріжок смужки шовкової трави, за нею – стьожки квітів, які вбирали очі, а пахощі забивали дух (П. Панч).

4. перен. Вузький потік рідини, газу, пари і т. ін.; цівка, струмінь.

Самовар пускає вгору кучеряву стьожку пари (Н. Рибак);

// у знач. присл. стьо́жкою. Таким потоком.

Івася неначе що кинуло, він підвівся і, наливаючись кров'ю, почав рвати, кривава піна тяглася довгою стьожкою з його рота (Панас Мирний).