стяжати
СТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., книжн.
1. Наживати, нагромаджувати що-небудь шляхом експлуатації когось.
Став земних владик судити Небесний владика: – Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? (Т. Шевченко).
2. Добиватися, досягати чого-небудь.
Чому В. С. Караджич, Шафарик і інші не постриглись у німці (їм би зручніше було), а остались слов'янами, щирими синами матерей [матерів] своїх, і славу добрую стяжали? (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стяжати — стяжа́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- стяжати — Брати, відбирати, відібрати, повідбирати, забирати, забрати, позабирати, оббирати, обібрати, пооббирати, розбирати, розібрати, порозбирати, дерти, видирати, видерти, повидирати, здирати, здерти, поздирати, надрати, надерти, понадирати, обдирати, обдерти, пообдирати, див. присвоювати, рабувати Словник чужослів Павло Штепа
- стяжати — -аю, -аєш, недок., ц.-с. Придбавати, набувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стяжати — СТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., книжн. 1. Наживати, нагромаджувати що-небудь шляхом експлуатації когось. Став земних владик судити Небесний владика: — Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? (Шевч., І, 1963, 342). Словник української мови в 11 томах