стійко

СТІ́ЙКО.

Присл. до стійки́й.

– Хіба ви не знаєте, товариші, що поїзд на ширшій колії тримається стійкіше? (О. Гончар);

Запах [сірки] стійко тримався мало не цілий день (С. Голованівський);

Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (М. Зарудний);

Влас переносив біль стійко, й операцію було хутко закінчено (Л. Дмитерко);

Стійко гвардійці зустріли фашистський вогонь і броню (І. Гончаренко);

Наші війська мужньо й стійко відбивали одну за одною атаки ворога (з публіц. літ.).