стільки

СТІ́ЛЬКИ.

1. займ. вказ. Означає саме таку, названу, вказану кількість кого-, чого-небудь.

[Юда:] Ся містина коштує тридцять срібняків, – за стільки не можна ліпшої землі дістати... (Леся Українка);

// рідко. Означає визначено малу кількість кого-, чого-небудь.

Он стільки їх, купочка, а німців не бояться... (Григорій Тютюнник);

// При зіставленні означає таку саму кількість кого-, чого-небудь (як того, з ким або з чим порівнюється).

Кільканадцять пострілів відбилися у хвилях і полягали по берегах: пошана державному прапорові країни. Канонерка відповідає стількома ж пострілами (Ю. Яновський);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна (прислів'я);

– Чи й цей піп заправить за похрестини по стільки карбованців, скільки узяв той? (І. Нечуй-Левицький);

Ти ж пиши щодня і посилай в конвертах стільки аркушиків, скільки можна на одну марку (М. Коцюбинський).

2. займ. вказ. Означає невизначено велику кількість кого-, чого-небудь.

Зоня знала стільки веселих, дотепних краков'яків, уміла так гарно танцювати (Леся Українка);

Думав [Давид] про сход завтрашній. Це ж уперше після стількох років усіх обухівців у гурті побачить (А. Головко);

Сміючись і плачучи від радості, Маковей кинувся до свого вірного коня, в гарячій нестямності повис йому на шиї, біля якої стільки разів грівся в люті морози і хуртовини, по-дитячому палко мріючи про такий ось .. весняний сонячний ранок... (О. Гончар);

// Виступає у функції співвідносного слова в головному реченні.

Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили (Панас Мирний);

– Навозили добрив стільки, що на три ланки стане (В. Минко).

3. присл. якісно-означ. Саме така, названа, вказана кількість.

Не чуєш втоми, проходив би, здається, ще стільки (М. Коцюбинський);

– Сиди, не ворушись! – замахала руками мати. – Не можна тобі стільки ходити (М. Стельмах);

// рідко. Визначено мала кількість.

Діти тобі б на старість по стільки давали (приказка);

// При зіставленні вживається в знач.: така сама кількість (як та, з якою порівнюється).

В Яворові були ми півдня і один ранок .. В Криворівні були стільки само (Леся Українка);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Стільки має, як голодний за зубами (приказка);

– Подумайте, що буде, коли я заплачу стільки, скільки хочуть забастовщики? (М. Стельмах);

Коли їх у роті залишилось стільки, що Багіров мусив вважати себе взводом, – Брянський призначив його старшиною (О. Гончар).

4. присл. якісно-означ. Так багато, в такій великій кількості.

– Люди йшли стільки, стомились (М. Коцюбинський);

– Чого думаєш довго? .. Стільки думають індики та пани великі! (М. Стельмах);

– Я так хотів побачитися з тобою. Стільки сказати хотів тобі. А от сталося це – і слів наче не знайду таких (А. Головко);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Наговорив стільки, що й в шапку не забереш (Номис);

– Худоби щорік більшає, розвели її стільки, що ферми тріщать .. – розпалювався старий (О. Гончар);

Стільки вже пройшли серед степів, Що й спочить не гріх (П. Дорошко).

5. присл. міри вияву ознаки. Настільки; так; у такій мірі (вживається у сполуч. з присл. скільки).

Дорога .. раз у раз заскакувала в невеличкі, скільки мальовничі, стільки й нужденні, селища (Ю. Смолич).

○ (1) Не сті́льки..., скі́льки (як)... у знач. спол. – не так..., як...

Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (М. Коцюбинський);

Мар'ян не стільки почув, скільки догадався, про що говорить Плачинда (М. Стельмах);

Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків – І почала хазяйнувати, – Не стільки їсти, як псувати (Л. Глібов).