стільки

СТІ́ЛЬКИ.

1. займ. вказ. Означає саме таку, названу, вказану кількість кого-, чого-небудь.

[Юда:] Ся містина коштує тридцять срібняків, — за стільки не можна ліпшої землі дістати… (Л. Укр., III, 1952, 130);

// рідко. Означає визначено малу кількість кого-, чого-небудь.

Он стільки їх, купочка, а німців не бояться… (Тют., Вир, 1964, 441);

// При зіставленні означає таку саму кількість кого-, чого-небудь (як того, з ким або з чим порівнюється).

Кільканадцять пострілів відбилися у хвилях і полягали по берегах: пошана державному прапорові країни. Канонерка відповідає стількома ж пострілами (Ю. Янов., II, 1958, 109);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна (Укр.. присл.., 1963, 174);

— Чи й цей піп заправить за похрестини по стільки карбованців, скільки узяв той? (Н.-Лев., II, 1956, 221);

Ти ж пиши щодня і посилай в конвертах стільки аркушиків, скільки можна на одну марку (Коцюб., III, 1956, 143).

◊ Не сті́льки того́ ді́ла див. ді́ло.

2. займ. указ. Означає невизначено велику кількість кого-, чого-небудь.

Зоня знала стільки веселих, дотепних краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр., III, 1952, 647);

Думав [Давид] про сход завтрашній. Це ж уперше після стількох років усіх обухівців у гурті побачить (Головко, II, 1957, 40);

Сміючись і плачучи від радості, Маковей кинувся до свого вірного коня, в гарячій нестямності повис йому на шиї, біля якої стільки разів грівся в люті морози і хуртовини, по-дитячому палко мріючи про такий ось.. весняний сонячний ранок… (Гончар, III, 1959, 439);

// Виступає у функції співвідносного слова в головному реченні.

Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили (Мирний, І, 1949, 300);

Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву, стільки гордості й глибокої любові до великого історичного діла, що натовп.. застиг (Довж., І, 1958, 205);

— Навозили добрив стільки, що на три ланки стане (Минко, Вибр., 1952, 60).

3. присл. якісно-означ. Саме така, названа, вказана кількість.

Не чуєш втоми, проходив би, здається, ще стільки (Коцюб., III, 1956, 147);

— Сиди, не ворушись! — замахала руками мати. — Не можна тобі стільки ходити (Стельмах, II, 1962, 390);

// рідко. Визначено мала кількість.

Діти тобі б на старість по стільки давали (Укр.. присл.., 1963, 75);

// При зіставленні вживається в знач.: така сама кількість (як та, з якою порівнюється).

В Яворові були ми півдня і один ранок.. В Криворівні були стільки само (Л. Укр., V, 1956, 358);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Стільки має, як голодний за зубами (Укр.. присл.., 1963, 60);

— Подумайте, що буде, коли я заплачу стільки, скільки хочуть забастовщики? (Стельмах, І, 1962, 566);

Коли їх у роті залишилось стільки, що Багіров мусив вважати себе взводом, — Брянський призначив його старшиною (Гончар, III, 1959, 187).

Удво́є (утро́є і т. д.) сті́льки, розм. — подвоєна (потроєна і т. д.) кількість.

— Потоцький звелів в придачу до твоєї землі дать утроє стільки, і ще двісті дукатів, от що! (Стор., І, 1957, 133).

4. присл. якісно-означ. Так багато, в такій великій кількості.

— Люди йшли стільки, стомились (Коцюб., II, 1955, 399);

— Чого думаєш довго?.. Стільки думають індики та пани великі! (Стельмах, І, 1962, 191);

— Я так хотів побачитися з тобою. Стільки сказати хотів тобі. А от сталося це — і слів наче не знайду таких (Головко, І, 1957, 427);

// Уживається у функції співвідносного слова в головному реченні.

Наговорив стільки, що й в шапку не забереш (Номис, 1864, № 13002);

— Худоби щорік більшає, розвели її стільки, що ферми тріщать.. — розпалювався старий (Гончар, Тронка, 1963, 6);

Стільки вже пройшли серед степів, Що й спочить не гріх (Дор., Серед степу.., 1952, 66).

5. присл. міри вияву ознаки. Настільки; так; у такій мірі (вживається у сполуч. з присл. скільки).

Дорога.. раз у раз заскакувала в невеличкі, скільки мальовничі, стільки й нужденні, селища (Смолич, І, 1958, 51).

Не сті́льки…, скі́льки…; Не сті́льки…, як…, спол. — не так…, як…

Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (Коцюб., III, 1956, 27);

Мар’ян не стільки почув, скільки догадався, про що говорить Плачинда (Стельмах, І, 1962, 27);

Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати, — Не стільки їсти, як псувати (Гл., Вибр., 1951, 51).