1. Словник української мови у 20 томах

стільчик

СТІ́ЛЬЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до стіле́ць 1.

Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (М. Коцюбинський);

Дідусь .. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (І. Багмут);

Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (М. Стельмах);

Сидів на розкладному стільчику перед невисоким мольбертом дядя Костя (В. Козаченко).

◇ (1) Підста́вити сті́льчика (д) див. підставля́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стільчик — сті́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стільчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до стілець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стільчик — підставля́ти / підста́вити стіле́ць (стільця́) кому, рідко. Робити кому-небудь неприємність, підлість, перешкоджати в чомусь. — Підставлять вони (пани) стільця тому, хто не годить їм! (І. Нечуй-Левицький). підста́вити сті́льчика. Фразеологічний словник української мови
  4. стільчик — Сті́льчик, -ка, -кові, на -ку; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стільчик — СТІ́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіле́ць 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (Коцюб., І, 1955, 69); Дідусь.. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Багмут, Опов. Словник української мови в 11 томах
  6. стільчик — Стільчик, -ка м. 1) ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. І. 8. 2) Табуретъ. Грин. ІІІ. 489. Сим. 130. 3) см. витушка. Словник української мови Грінченка