стіна

СТІНА́, и́, ж.

1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін.

Головою стіни не проб'єш (прислів'я);

Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, .. вила в димарі, гуркотіла у вікна (Панас Мирний);

На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами (М. Коцюбинський);

Оселився я в готелі. Це – досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Ю. Яновський);

* Образно. Серед зачинателів радянської літератури, що поклали фундамент під її спіни, .. завжди стоятиме ім'я видатного українського письменника Івана Ле (із журн.);

* У порівн. Скеля стриміла, як стіна (І. Нечуй-Левицький);

// тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо.

Вона рвалась із шкільних стін на волю, на службу “народові” (М. Коцюбинський);

Розмова має схильність перейти до стін директорського кабінету (Ю. Яновський);

Між покоління молодого У стінах бурси я зростав, Ніхто мене не доглядав (Микола Чернявський).

2. чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь.

З одного боку дороги стирчала жовта стіна урвища, а з другого – чорніла широка безодня (М. Коцюбинський);

Прямовисні стіни [айсбергів] підносяться над водою на 20–30 м, іноді і на 100 м (з навч. літ.).

3. чого і з означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа; мур.

Висока кам'яна стіна обвивала кругом великий розкішний садок (Панас Мирний);

Перед вечором заманячіли в степу Лубни, вирнули з туману стіни твердині (І. Нечуй-Левицький);

// тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці.

Київські стіни не раз були свідками героїчної боротьби народу за соціальну справедливість, незалежність і свободу (з наук.-попул. літ.).

4. чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось.

Ксеня почувала, що між нею та Олегом зростає невидима стіна відчуження... (С. Голованівський).

5. чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін.

Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла, і гаю дальнього стіна (Леся Українка);

Він зібрав усі сили, відштовхнувся від скелі, пробив тугу стіну повітря (А. Турчинська);

Стіна очерету;

// Зімкнутий ряд людей.

Налетівши на людську стіну, зупинявся [бугай], ніби вростав у землю (Григорій Тютюнник).

6. Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою.

Хоч і вгнулася спочатку стіна руських воїнів під натиском угорських сотень, але ніхто не побіг назад (А. Хижняк);

Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка .. Повільно підступали стіна до стіни (Мирослав Ірчан).

(1) Го́лі сті́ни – стіни без будь-яких предметів, прикрас на них.

Павлусь глянув, бачить, – якась кімната з голими стінами, брудними, серед хати довгий стіл, нічим не накритий (Леся Українка);

(2) За стіно́ю <�Че́рез стіну́> – в сусідньому приміщенні.

Чутно йому, що пані плаче за стіною (Марко Вовчок);

За стіною сміх, і гомін, і музика, і пісні (І. Гончаренко);

І весь же той гармидер чинивсь через стіну од Лесі (П. Куліш);

Секретар сидів через стіну, і щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стіну (Григорій Тютюнник);

Зблі́днути (побілі́ти, поблі́днути) як полотно́ (кре́йда, смерть, стіна́ і т. ін.) див. зблі́днути;

(3) Між сті́нами – в закритому приміщенні.

На чистому повітрі було якось веселіше й охотніше робить, ніж коло машин, між стінами (І. Нечуй-Левицький);

(4) Напі́льна стіна́ – стіна в хаті, до якої примикає піч і піл.

Смакуючи, жер[вогонь] комору і вже облизував напільну стіну хати (Іван Ле);

Розвиток садиби ішов у напрямі прибудови уздовж напільної стіни вузького хліву для худоби (з наук.-попул. літ.);

(5) Під сті́нами чого – біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці.

Вже видно дерева під стінами Парижа (В. Сосюра);

Німецькі генерали погрожували дати Радянській Армії під стінами Будапешта нечуваний реванш за Сталінград (О. Гончар);

Сиді́ти в чотирьо́х сті́нах див. сиді́ти;

Стіно́ю стоя́ти (йти, прохо́дити і т. ін.) / ста́ти (піти́, пройти́ і т. ін.) див. стоя́ти.

△ (6) Берлі́нська стіна́ <�Берлі́нський мур> – прикордонна споруда, яка в 1961–1989 рр. відокремлювала Західний Берлін від Східного та навколишніх районів НДР.

Зведена 13 серпня 1961 року Берлінська стіна розділила місто і перетворила Західний Берлін на свого роду острів посеред Східної Німеччини (з наук.-попул. літ.);

Берлінський мур був одним із найвідоміших символів Холодної війни та поділу Німеччини (з наук.-попул. літ.);

(7) Капіта́льна стіна́ – стіна, що є головною опорою для покрівлі.

Спорудження капітальних стін.

◇ [Аж] де́ртися на стіну́ (на сті́ни, рідко по сті́нах) див. де́ртися;

(8) Аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (трясу́ться) – дуже гучно, занадто голосно.

Шепочеться Авіньйона З римськими ченцями, Шепочуться антипапи, Аж стіни трясуться Од шепоту (Т. Шевченко);

Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать... (Панас Мирний);

Би́тися голово́ю об стіну́ (об мур, в мур) див. би́тися;

Відгороди́ти / відгоро́джувати му́ром (стіно́ю) див. відгоро́джувати;

(9) Де́ртися по сті́нах (д) див. де́ртися;

Замика́ти / замкну́ти в чотирьо́х сті́нах див. замика́ти;

(10) Кита́йська стіна́ <�Кита́йський мур> – нездоланна перепона, великий бар'єр, що перешкоджає розвитку чого-небудь, зумовлює цілковиту ізольованість чого-небудь.

– Не можна відгородити китайською стіною працю від гри (В. Сухомлинський);

Любовній історії свого героя Левка Горового А. Мороз також приділяє не більше уваги, ніж інші письменники. Тільки любов у нього не відгороджена китайським муром від громадської діяльності героя (із журн.);

На стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти <�Тро́хи не лі́зти на сті́ни> див. лі́зти;

Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) див. обтира́ти;

Підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.) див. підпира́ти;

Пообтира́ти спи́нами сті́ни див. пообтира́ти;

(11) Припе́ртий до стіни́ (д) див. притиска́ти;

Притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) див. притиска́ти;

Притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́ див. притуля́ти;

Проби́ти стіну́ див. пробива́ти;

Ста́вити / поста́вити стіну́ див. ста́вити;

Ста́вити (станови́ти і т. ін.) / поста́вити і т. ін. до стіни́ див. ста́вити;

Стоя́ти / ста́ти стіно́ю (му́ром) див. стоя́ти;

(12) Стоя́ти стіно́ю (д) див. ста́вити;

(13) Тро́хи не лі́зти на сті́ни (д) див. лі́зти;

(14) У чотирьо́х сті́нах, зі сл. сиді́ти. – у самотині; ізольовано від життя, нічого не роблячи, не реагуючи ні на які події.

Що ж ти [Онисько] знаєш? Хоч би кого у сусіди пустив – все б охватніше, веселіше жилося... А то товчись сама на дві половини, сиди, як дурна, у чотирьох стінах, – слова нікому сказати (Панас Мирний);

– Де я була? Що я бачила? У чотирьох стінах вік ізжила (М. Кропивницький);

Не для того я повертаюся додому, щоб сидіти в чотирьох стінах і снувати спогади, яких ще майже не мав (П. Загребельний);

Хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ див. товкти́;

Хоч ло́бом (голово́ю) би́йся в (об) стіну́ (в (об) мур, ріг і т. ін.) див. би́тися;

Як горба́тий до стіни́ див. горба́тий;

Як за стіну́ (сті́нку) засу́нутися див. засо́вуватися;

Як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом об (у) стіну́ (сті́нку) див. горо́х;

Як (мов, ні́би і т. ін.) за [кам'яно́ю] горо́ю (рідше стіно́ю) див. гора́.