стіна

СТІНА́, и́, ж.

1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін.

Головою стіни не проб’єш (Укр.. присл.., 1955, 286);

Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни,.. вила в димарі, гуркотіла у вікна (Мирний, IV, 1955, 298);

На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами (Коцюб., III, 1956, 45);

Оселився я в готелі. Це — досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Ю. Янов., II, 1958, 15);

*Образно. Серед зачинателів радянської літератури, що поклали фундамент під її спіни,.. завжди стоятиме ім’я видатного українського письменника Івана Ле (Вітч., 3, 1965, 180);

*У порівн. Скеля стриміла, як стіна (Н.-Лев., III, 1956, 299);

// тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо.

Вона рвалась із шкільних стін на волю, на службу «народові» (Коцюб., І, 1955, 312);

Розмова має схильність перейти до стін директорського кабінету (Ю. Янов., II, 1958, 29);

Між покоління молодого У стінах бурси я зростав, Ніхто мене не доглядав (Черн., Поезії, 1959, 95).

Аж сті́ни дрижа́ть див. дрижа́ти;

За стіно́ю; Че́рез стіну́ — в сусідньому приміщенні.

Чутно йому, що пані плаче за стіною (Вовчок, І, 1955, 122);

За стіною сміх, і гомін, і музика, і пісні (Гонч., Вибр., 1959, 54);

І весь же той гармидер чинивсь через стіну од Лесі (П. Куліш, Вибр., 1969, 94);

Секретар сидів через стіну, і щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стіну (Тют., Вир, 1964, 64);

Між сті́нами — в закритому приміщенні.

На чистому повітрі було якось веселіше й охотніше робить, ніж коло машин, між стінами (Н.-Лев., II, 1956, 209);

Зблі́днути, як стіна́ див. зблі́днути.

∆ Капіта́льна стіна́ див. капіта́льний.

◊ Го́лі сті́ни див. го́лий;

Де́ртися на стіну́ (сті́ни) див. де́ртися;

І сті́ни ма́ють ву́ха див. ву́хо;

Лі́зти (полі́зти) на стіну́ (сті́ни) — те саме, що Де́ртися на стіну́ (сті́ни) ( див. де́ртися).

— Глядіте лишень,.. чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо? (Кв.-Осн., II, 1956, 73);

Обтира́ти спи́ною (спи́нами) сті́ни див. обтира́ти;

Підпира́ти (підпе́рти) спи́ною (плечи́ма) сті́ни див. підпира́ти;

Побілі́ти, як стіна́ див. побілі́ти;

Поблі́днути, як стіна́ див. поблі́днути;

Припира́ти (припе́рти) до стіни́ кого — те саме, що Притиска́ти (прити́снути) до стіни́ ( див. притиска́ти).

— Ти, куме, не припирай мене до стіни своїми запитаннями (Чаб., Тече вода.., 1961, 168);

Він думав, що зараз припре секретаря райкому до стіни… Де там! (Добр., Тече річка.., 1961, 247);

Приста́вити до стіни́ див. приставля́ти;

Притиска́ти (прити́снути) до стіни́ див. притиска́ти;

Притуля́ти (притули́ти) горба́того до стіни́ див. горба́тий;

Сиді́ти в чотирьо́х сті́нах див. сиді́ти;

Ста́вити (станови́ти, поста́вити і т. ін.) до стіни́ — те саме, що Ста́вити (станови́ти, поста́вити і т. ін.) до сті́нки (під сті́нку) ( див. сті́нка).

Мовчали лани, як гетьманців ставили.. до стіни (Сос., І, 1957, 451);

Хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ — те саме, що Хоч кіл (кіло́к) на голові́ теши́ ( див. голова́).

Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 163);

Хоч ло́бом в стіну́ би́тися див. лоб;

Як (мов) горо́хом у (об) стіну́; Як (мов) горо́х на стіну́ (по стіні́) — те саме, що Як об сті́нку горо́хом ( див. горо́х).

— Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стіну горохом!.. (Мирний, І, 1954, 167);

— Так і норовить [Юхим], аби від роботи в колгоспі чкурнуть… Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (Кучер, Трудна любов, 1960, 432);

— Раз напосілися наші на війну, то хоч що говори їм, усе мов горох на стіну (Фр., IV, 1950, 109).

2. чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь.

З одного боку дороги стирчала жовта стіна урвища, а з другого — чорніла широка безодня (Коцюб., І, 1955, 197);

Прямовисні стіни [айсбергів] підносяться над водою на 20-30 м, іноді і на 100 м (Фіз. геогр., 5, 1956, 119).

3. чого і з означ. Висока кам’яна або цегляна огорожа; мур.

Висока кам’яна стіна обвивала кругом великий розкішний садок (Мирний, IV, 1955, 7);

Перед вечором заманячіли в степу Лубни, вирнули з туману стіни твердині (Н.-Лев., VII, 1966, 69);

// тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці.

Київські стіни не раз були свідками героїчної боротьби народу за соціальну справедливість, незалежність і свободу (Наука.., 7, 1967, 21).

Під сті́нами чого — біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці.

Вже видно дерева під стінами Парижа (Сос., І, 1957, 284);

Німецькі генерали погрожували дати Радянській Армії під стінами Будапешта нечуваний реванш за Сталінград (Гончар, III, 1959, 235).

◊ Кита́йська стіна́ див. кита́йський;

Як за стіну́ засу́нутися — дуже посмутніти.

Все село, як за стіну засунулось, такі смутні всі, що сумно й глянуть! (Вовчок, І, 1955, 66).

4. чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз’єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось.

Ксеня почувала, що між нею та Олегом зростає невидима стіна відчуження… (Голов., Тополя.., 1965, 140).

Ста́вити (поста́вити) стіну́ між ким — позбавляти кого-небудь зв’язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь від когось, чогось.

Признається [пасажир], що він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою і товаришами стіну (Ю. Янов., II, 1958, 134).

5. чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін.

Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла, і гаю дальнього стіна (Л. Укр., І, 1951, 458);

Він зібрав усі сили, відштовхнувся від скелі, пробив тугу стіну повітря (Турч., Зорі.., 1950, 7);

Стіна очерету;

// Зімкнутий ряд людей.

Налетівши на людську стіну, зупинявся [бугай], ніби вростав у землю (Тют., Вир, 1964, 114).

Стіно́ю стоя́ти (йти, прохо́дити, пройти́ і т. ін.) — стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою.

Мирон Іванович до дверей, та й назад. Люди стіною перед ним стояли (Вовчок, І, 1955, 176);

Міська публіка стіною стояла на тротуарах і, приголомшена, дивилась, як з гуркотом проносились вулицею незнайомі війська (Гончар, III, 1959, 74);

Парубки пройшли стіною (Панч, На калин. мості, 1965, 13).

6. Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою або бійці.

Хоч і вгнулася спочатку стіна руських воїнів під натиском угорських сотень, але ніхто не побіг назад (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 242);

Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка.. Повільно підступали стіна до стіни (Ірчан, II, 1958, 31).

◊ Ста́ти стіно́ю — виступити згуртовано, дружно.

[Яків:] За Кубу переживаю,.. щоб народ вистояв… Вистоять… Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною стали (Зар., Антеї, 1961, 53);

На заклик Комуністичної партії трудящі Києва, як і всі радянські люди, стіною стали на захист рідної Вітчизни (Веч. Київ, 2.XI 1973, 1).