стіс

СТІС, рідко СТОС, сто́су, ч.,чого.

1. Велика кількість однорідних предметів, складених один на одний; стопа (див. стопа́³).

Пару разів тією самою ходою .. пройшовся [Начко] по кабінету і нарешті засів коло бюрка, на якім підіймавсь угору цілий стіс листів (І. Франко);

Височіє [на столі] стос гречаних млинців (М. Стельмах);

// Зв'язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів; бунт (див. бунт²).

Він ухопив стос синьої кальки і тяг її з підлоги на стіл (Ю. Смолич);

Почувши стрілянину і брязкіт шабель, він заховався .. поміж стосами краму (З. Тулуб);

// Рівно складений ряд дров, цегли і т. ін.; штабель.

Вони [очі Андрія] пестили чорні, задимлені стіни сахарні, круглі жовті колоди на білім снігу, сміялись до стосів цегли (М. Коцюбинський);

– Клепку ми зараз не тешемо, ліс не чистимо, стоси не складаємо (М. Стельмах);

Казарми, штаб з канцелярією, в'язниця, де тримали оцих колодників у важких гримучих кайданах, стоси дров, стайні .. оточували майдан (З. Тулуб);

// Те саме, що са́жень 3.

Одного разу Пилипчук Котив ялини до ріки, І через промах інших рук Зірвався лісу повний стіс (М. М. Тарновський).

2. перев. мн., перен. Про велику кількість чого-небудь.

[Принцеса:] Он їх, цілі стоси .. мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. (Леся Українка);

– Тебе змалечку хвалять: талант .. Стоси книжок, перечитав (І. Муратов);

Вони співали Тим голосом жагучим, що про нього Написано грубезні стоси віршів (М. Рильський).

Лежа́ти сто́сом див. лежа́ти.

◇ Бра́ти / взя́ти в [залі́зні] шо́ри (рідко сто́си) див. бра́ти;

(1) Узя́ти в сто́си (д) див. бра́ти.