стіс

СТІС, рідко СТОС, сто́су, ч.,чого.

1. Велика кількість однорідних предметів, вертикально складених один на одний; стопа ( див. стопа́³).

Пару разів тією самою ходою.. пройшовся [Начко] по кабінету і нарешті засів коло бюрка, на якім підіймавсь угору цілий стіс листів (Фр., VI, 1951, 287);

Височіє [на столі] стос гречаних млинців (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 173);

// Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів; бунт ( див. бунт²).

Він ухопив стос синьої кальки і тяг її з підлоги на стіл (Смолич, Ми разом.., 1950, 89);

Почувши стрілянину і брязкіт шабель, він заховався.. поміж стосами краму (Тулуб, Людолови, II, 1957, 172);

// Рівно складений ряд дров, цегли і т. ін.; штабель.

Вони [очі Андрія] пестили чорні, задимлені стіни сахарні, круглі жовті колоди на білім снігу, сміялись до стосів цегли (Коцюб., II, 1955, 35);

— Клепку ми зараз не тешемо, ліс не чистимо, стоси не складаємо (Стельмах, II, 1962, 278);

Казарми, штаб з канцелярією, в’язниця, де тримали оцих колодників у важких гримучих кайданах, стоси дров, стайні.. оточували майдан (Тулуб, В степу.., 1964, 99);

// Те саме, що са́жень 3.

Одного разу Пилипчук Котив ялини до ріки, І через промах інших рук Зірвався лісу повний стіс (Тарн., З дал. дороги, 1961, 313).

Лежа́ти сто́сом — бути складеними один на одний (перев. поліна).

Рівненьким стосом лежали дрова (Зар., На.. світі, 1967, 128).

2. перев. мн., перен. Про велику кількість чого-небудь.

[Принцеса:] Он їх, цілі стоси.. мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. (Л. Укр., II, 1951, 191);

— Тебе змалечку хвалять: талант.. Стоси книжок, перечитав (Мур., Свіже повітря.., 1962, 28);

Вони співали Тим голосом жагучим, що про нього Написано грубезні стоси віршів (Рильський, І, 1946, 195).

◊ Бра́ти (взя́ти) в сто́си кого — те саме, що Бра́ти в робо́ту ( див. брати).