стісняти

СТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, розм.

1. Те саме, що тісни́ти 1.

Широка ріка звужується, – грізні пошарпані скелі стісняють її (І. Франко);

// Позбавляти простору кого-небудь, заважати своєю присутністю.

– Земляче, каже, посунься трохи... до стіни туди, і я ляжу .. – Стіснив він мене (А. Тесленко);

// Розташовувати якомога ближче, впритул один до одного.

Стіснили стільці, зсунулись, зщулились і якось усі повсідались (І. Нечуй-Левицький).

2. рідко. Те саме, що відтісня́ти.

Прийшло й нашим лихо: ворог в город нас стісняє (О. Шпигоцький).

3. перен., рідко. Обмежувати кого-небудь у чомусь, не давати виявитися, розвинутися, здійснитися чому-небудь.

Щирий молодець не міг зрозуміти, як міг його друг віддатися політичному урядові, котрий найбільше стісняв свободу його переконань (Н. Кобринська);

Не стісняв [боярин] ні в чім тухольців і не мішався в їх громадські діла (І. Франко).