стісняти

СТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм.

1. Те саме, що тісни́ти 1.

Широка ріка звужується, — грізні пошарпані скелі стісняють її (Фр., II, 1950, 73);

// Позбавляти простору кого-небудь, заважати своєю присутністю.

— Земляче, каже, посунься трохи… до стіни туди, і я ляжу.. — Стіснив він мене (Тесл., З книги життя, 1918, 53);

// Розташовувати якомога ближче, впритул один до одного.

Стіснили стільці, зсунулись, зщулились і якось усі повсідались (Н.-Лев., І, 1956, 623).

2. рідко. Те саме, що відтісня́ти.

Прийшло й нашим лихо: ворог в город нас стісняє (Укр. поети-романтики.., 1968, 493).

3. рідко, перен. Обмежувати кого-небудь у чомусь, не давати виявитися, розвинутися, здійснитися чому-небудь.

Щирий молодець не міг зрозуміти, як міг його друг віддатися політичному урядові, котрий найбільше стісняв свободу його переконань (Кобр., Вибр., 1954, 34);

Не стісняв [боярин] ні в чім тухольців і не мішався в їх громадські діла (Фр., VI, 1951, 41).