сугубо
СУГУ́БО, книжн., заст.
Присл. до сугу́бий.
Дорошенко, сугубо цивільна людина, погано розбирався у чинах і рангах, але по мундиру побачив, що чин і ранг не малий (О. Іваненко);
Еней втілює а собі окремі риси українського національного характеру, зокрема відчайдушного, щирого в дружбі і грізного в бою козака-запорожця, але він не має сугубо індивідуальних, тільки йому притаманних рис (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сугубо — правильніше: суто «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- сугубо — сугу́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сугубо — Надто, понадто, вельми, дуже, подвійно, притьма, притьмом Словник чужослів Павло Штепа
- сугубо — Двоїсто, подвійно Словник застарілих та маловживаних слів
- сугубо — СУГУ́БО. Присл. до сугу́бий. Я поставив собі за мету [у фільмі «Арсенал»] показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни.. Завдання було, таким чином, сугубо політичним, партійним (Довж., І, 1958, 22). Словник української мови в 11 томах