1. Словник української мови у 20 томах

сугубий

СУГУ́БИЙ, а, е, книжн., заст.

Особливий, винятковий, надзвичайний.

Подай же й нам, всещедрий Боже!.. Любов безвічную, сугубу На той світ тихий принести (Т. Шевченко);

В час смертельної небезпеки .. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (О. Полторацький);

Сугубу мою печаль слізним моїм оплакую серцем (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сугубий — сугу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сугубий — Подвійний Словник застарілих та маловживаних слів
  3. сугубий — -а, -е. Особливий, винятковий (у порівнянні з чимось звичайним). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сугубий — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
  5. сугубий — СУГУ́БИЙ, а, е. Особливий, винятковий. Подай же й нам, всещедрий боже!.. Любов безвічную, сугубу На той світ тихий принести (Шевч., II, 1963, 395); В час смертельної небезпеки.. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 35). Словник української мови в 11 томах