суддя
СУДДЯ́, і́, ч.
1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі.
– Ходімо у паланку до військового судді – нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (О. Стороженко);
– Яка в вас справа? – спитав суддя (О. Кобилянська);
Дід Омелько ойкав і запевняв, що .. наїдуть судді та підсудки і довідаються про кожного, хто він і звідки, і поженуть їх до колишніх панів (З. Тулуб);
Судді незалежні і підкоряються тільки законові (з публіц. літ.);
* У порівн. [Юда:] Та що ти, мов суддя, мене питаєш? Мені вже се обридло (Леся Українка);
Коли мовчазні, мов камінні, десяцькі привели до зборні Романа, там за столом неприступними суддями сиділи Окунь, Салоган і Октав Пігловський (М. Стельмах).
2. У спорті – той, хто судить змагання, гру.
Коли суддя просвистів відбій, сотні рук підхопили Вадика, а оркестр заграв туш на честь переможця-футболіста (Ю. Збанацький).
3. Людина, яка висловлює свою думку про когось, щось, дає оцінку кому-, чому-небудь.
[Люцій (до громади):] Вас, браття, я кличу в судді межи ним і мною (Леся Українка);
Коли між офіцерами виникала з якогось приводу суперечка, Івана Антоновича звичайно обирали суддею (О. Гончар);
Народ – найвищий суддя в мистецтві (М. Рильський);
* Образно. [Соняшник:] На світі повинен бути один суддя: правда! (Л. Дмитерко);
* У порівн. Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (М. Рильський).
(1) Наро́дний суддя́ – у СРСР – суддя районного (міського) народного суду;
(2) Кошови́й суддя́, іст. – особа, яка провадила слідство, розглядала судові справи та чинила суд на Запорозькій Січі; найближчий помічник кошового отамана.
Вироки кошового судді затверджував кошовий отаман, смертні вироки – військова рада (з навч. літ.).
△ (3) Мирови́й суддя́ – суддя, що розглядав дрібні кримінальні й цивільні справи.
– Се було ще з того разу, Як я з царського указу Мировим суддею став (І. Франко);
(4) Прися́жний суддя́ – те саме, що Прися́жний засіда́тель (див. засіда́тель).
Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (І. Франко).
◇ Бог тобі́ (йому́, їй і т. ін.) суддя́ див. Бог.
Значення в інших словниках
- суддя — суддя́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири судді́ Орфографічний словник української мови
- суддя — (присяглий) член жюрі, (третейський) арбітр; мн. СУДДІ, зб. суд, жюрі. Словник синонімів Караванського
- суддя — [суд':а] -д':і, ор. -д:ейу, мн. суд':і, суд':іў два суд':і Орфоепічний словник української мови
- суддя — Коли карман пустий, то і суддя глухий. Якщо не маєш грошей, щоб підкупити суддю, то він не вирішить справу на твою користь. У кого суддя взяв, той справу виграв. Від кого суддя взяв хабара, на користь того він і вирішить справу. Приповідки або українсько-народня філософія
- суддя — -і, ч. 1》 Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. Народний суддя. Присяжний суддя. 2》 У спорті – той, хто судить змагання, гру. Суддя-інформатор — той, хто інформує про регламент, хід змагань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суддя — АРБІ́ТР (той, хто судить спортивну гру, змагання), СУДДЯ́, РЕ́ФЕРІ (перев. у боксерських змаганнях). Арбітр (футбольного) матчу, не вагаючись, призначив винуватцям суворе покарання — пенальті (з газети); Суддя товариської зустрічі з баскетболу... Словник синонімів української мови
- суддя — Суддя́, -дді́, -дде́ю, су́дде! су́дді, су́ддів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суддя — СУДДЯ́, і́, ч. 1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. — Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (Стор. Словник української мови в 11 томах
- суддя — рос. судья обрана у встановленому законом порядку службова особа, що здійснює від імені держави розгляд у суді цивільних і кримінальних справ. При здійсненні правосуддя С. незалежний і підкоряється тільки закону. Згідно з чинним законодавством України С. обираються на безстроковий період. Eкономічна енциклопедія
- суддя — Суддя, -ді м. Судья. Словник української мови Грінченка