суддя

СУДДЯ́, і́, ч.

1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі.

– Ходімо у паланку до військового судді – нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (О. Стороженко);

– Яка в вас справа? – спитав суддя (О. Кобилянська);

Дід Омелько ойкав і запевняв, що .. наїдуть судді та підсудки і довідаються про кожного, хто він і звідки, і поженуть їх до колишніх панів (З. Тулуб);

Судді незалежні і підкоряються тільки законові (з публіц. літ.);

* У порівн. [Юда:] Та що ти, мов суддя, мене питаєш? Мені вже се обридло (Леся Українка);

Коли мовчазні, мов камінні, десяцькі привели до зборні Романа, там за столом неприступними суддями сиділи Окунь, Салоган і Октав Пігловський (М. Стельмах).

2. У спорті – той, хто судить змагання, гру.

Коли суддя просвистів відбій, сотні рук підхопили Вадика, а оркестр заграв туш на честь переможця-футболіста (Ю. Збанацький).

3. Людина, яка висловлює свою думку про когось, щось, дає оцінку кому-, чому-небудь.

[Люцій (до громади):] Вас, браття, я кличу в судді межи ним і мною (Леся Українка);

Коли між офіцерами виникала з якогось приводу суперечка, Івана Антоновича звичайно обирали суддею (О. Гончар);

Народ – найвищий суддя в мистецтві (М. Рильський);

* Образно. [Соняшник:] На світі повинен бути один суддя: правда! (Л. Дмитерко);

* У порівн. Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (М. Рильський).

(1) Наро́дний суддя́ – у СРСР – суддя районного (міського) народного суду;

(2) Кошови́й суддя́, іст. – особа, яка провадила слідство, розглядала судові справи та чинила суд на Запорозькій Січі; найближчий помічник кошового отамана.

Вироки кошового судді затверджував кошовий отаман, смертні вироки – військова рада (з навч. літ.).

△ (3) Мирови́й суддя́ – суддя, що розглядав дрібні кримінальні й цивільні справи.

– Се було ще з того разу, Як я з царського указу Мировим суддею став (І. Франко);

(4) Прися́жний суддя́ – те саме, що Прися́жний засіда́тель (див. засіда́тель).

Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (І. Франко).

◇ Бог тобі́ (йому́, їй і т. ін.) суддя́ див. Бог.