суддя

АРБІ́ТР (той, хто судить спортивну гру, змагання), СУДДЯ́, РЕ́ФЕРІ (перев. у боксерських змаганнях). Арбітр (футбольного) матчу, не вагаючись, призначив винуватцям суворе покарання — пенальті (з газети); Суддя товариської зустрічі з баскетболу; Точно о четвертій двадцять розітнувся перший... свисток рефері (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суддя — суддя́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири судді́ Орфографічний словник української мови
  2. суддя — (присяглий) член жюрі, (третейський) арбітр; мн. СУДДІ, зб. суд, жюрі. Словник синонімів Караванського
  3. суддя — [суд':а] -д':і, ор. -д:ейу, мн. суд':і, суд':іў два суд':і Орфоепічний словник української мови
  4. суддя — СУДДЯ́, і́, ч. 1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. – Ходімо у паланку до військового судді – нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (О. Словник української мови у 20 томах
  5. суддя — Коли карман пустий, то і суддя глухий. Якщо не маєш грошей, щоб підкупити суддю, то він не вирішить справу на твою користь. У кого суддя взяв, той справу виграв. Від кого суддя взяв хабара, на користь того він і вирішить справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. суддя — -і, ч. 1》 Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. Народний суддя. Присяжний суддя. 2》 У спорті – той, хто судить змагання, гру. Суддя-інформатор — той, хто інформує про регламент, хід змагань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. суддя — Суддя́, -дді́, -дде́ю, су́дде! су́дді, су́ддів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. суддя — СУДДЯ́, і́, ч. 1. Службова особа в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. — Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить, хто з нас трьох злодій, бо вже, опріч нас, нікому і вкрасти тих грошей (Стор. Словник української мови в 11 томах
  9. суддя — рос. судья обрана у встановленому законом порядку службова особа, що здійснює від імені держави розгляд у суді цивільних і кримінальних справ. При здійсненні правосуддя С. незалежний і підкоряється тільки закону. Згідно з чинним законодавством України С. обираються на безстроковий період. Eкономічна енциклопедія
  10. суддя — Суддя, -ді м. Судья. Словник української мови Грінченка