судник
СУ́ДНИК, а, ч.
1. Полиця, шафа для зберігання посуду, а також продуктів, напоїв і т. ін.
Донька .. жваво налагодила що слід до чаю, витягла з скрині в'язку бубликів, достала з судника десяток черствих пряників (Л. Яновська);
Торохнуло й покотилось щось над хатою. Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра (С. Васильченко);
На суднику – полумисок і кілька черепків (Ю. Мушкетик).
2. Поличка з образами; божник, божниця.
У куточку, на суднику, горів гасник (С. Скляренко);
Зняли із судника ікону з зображенням Христа, поставили на стіл, навхрест загородили в нього два ножі, Жаданенко взяв із скрині стареньке обшмуляне Євангеліє, зняв із себе натільний хрестик на шнурку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судник — су́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- судник — -а, ч. 1》 Полиця, шафа для зберігання посуду, а також продуктів, напоїв і т. ін. 2》 Поличка з образами; божник, божниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судник — СУ́ДНИК, а, ч. 1. Полиця, шафа для зберігання посуду, а також продуктів, напоїв і т. ін. Донька.. жваво налагодила що слід до чаю, витягла з скрині в’язку бубликів, достала з судника десяток черствих пряників (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- судник — Судник, -ка м. 1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Сим. 130. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Полка для образовъ. Кіев. г. Чуб. VII. 384. ум. судничок. Словник української мови Грінченка