1. Словник української мови у 20 томах

сукуватий

СУКУВА́ТИЙ, а, е.

Який має суки.

Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (П. Куліш);

Хрипко зітхає старий козак, спираючись на сукуватий ціпок (З. Тулуб);

Відібрали [учні] потрібні дошки – щоб і рівні були, і не сукуваті (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сукуватий — сукува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сукуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. сукуватий — Каракатий, каракуватий Словник чужослів Павло Штепа
  4. сукуватий — -а, -е. Який має багато суків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сукуватий — Сукува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сукуватий — СУКУВА́ТИЙ, а, е. Який має багато суків. Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. сукуватий — Сукуватий, -а, -е Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614. Словник української мови Грінченка