1. Словник української мови у 20 томах

султанів

СУЛТА́НІВ, нова, нове.

Прикм. до султа́н¹; належний султанові.

Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш);

Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. султанів — султа́нів прикметник Орфографічний словник української мови
  2. султанів — -нова, -нове. Прикм. до султан I. || Належний султанові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. султанів — СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н¹; належний султанові. Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш, Вибр., 1969, 425); Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Рильський, III, 1961, 241). Словник української мови в 11 томах