султанів
СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н¹; належний султанові.
Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш, Вибр., 1969, 425);
Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Рильський, III, 1961, 241).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- султанів — султа́нів прикметник Орфографічний словник української мови
- султанів — СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н¹; належний султанові. Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш); Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- султанів — -нова, -нове. Прикм. до султан I. || Належний султанові. Великий тлумачний словник сучасної мови