суперпозиція
СУПЕРПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію.
Суперпозиція алгебраїчних функцій.
2. фіз. Накладання двох фізичних величин, їх об'єднана дія, якщо вони не впливають одна на одну.
Суперпозиція коливань;
Суперпозиція сил;
Суперпозиція електромагнітних полів;
Принцим суперпозиції.
3. мед. Збільшення амплітуди скорочення м'язів у результаті сумації одиничних скорочень при ритмічній стимуляції.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суперпозиція — суперпози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- суперпозиція — -ї, ж. 1》 Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2》 Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об'єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суперпозиція — суперпози́ція (від супер... і позиція) 1. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2. Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об’єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну. Словник іншомовних слів Мельничука