1. Словник української мови у 20 томах

супокійно

СУПОКІ́ЙНО, присл.

1. Присл. до супокі́йний.

Вони вийшли з театру в темну жовтневу ніч. Безмежна і прохолодна, вона здіймалась над Терноградом урочисто і супокійно (В. Собко);

Супокійно і врочисто птахи пропливли (М. Рудь);

Ганю присилували вийти замуж [заміж] за другого... Андрій переболів сесю [цю] страту, глядів на ню [неї] супокійно (І. Франко);

Над нами блідий, безкровний місяць, а ми в хатах з заплаканими вікнами супокійно спимо (В. Стефаник).

2. у знач. пред. Те саме, що спокі́йно 2, 3.

Я гадав: от озьму го [візьму його] до себе, тут му [йому] буде супокійніше (І. Франко);

Дивлячись на неї, я відчув, що на душі моїй стало так тихо, так супокійно (І. Муратов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супокійно — супокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. супокійно — присл. 1》 Присл. до супокійний. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що спокійно 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. супокійно — СУПОКІ́ЙНО, присл. 1. Присл. до супокі́йний. Вони вийшли з театру в темну жовтневу ніч. Безмежна і прохолодна, вона здіймалась над Терноградом урочисто і супокійно (Собко, Нам спокій.., 1959, 38); Супокійно і врочисто птахи пропливли (Рудь, Дон. Словник української мови в 11 томах