супокійно
СУПОКІ́ЙНО, присл.
1. Присл. до супокі́йний.
Вони вийшли з театру в темну жовтневу ніч. Безмежна і прохолодна, вона здіймалась над Терноградом урочисто і супокійно (Собко, Нам спокій.., 1959, 38);
Супокійно і врочисто птахи пропливли (Рудь, Дон. зорі, 1958, 46);
Ганю присилували вийти замуж [заміж] за другого… Андрій переболів сесю [цю] страту, глядів на ню [неї] супокійно (Фр., І, 1955, 294);
Над нами блідий, безкровний місяць, а ми в хатах з заплаканими вікнами супокійно спимо (Стеф., III, 1954, 86).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що спокі́йно 2, 3.
Я гадав: от озьму го [візьму його] до себе, тут му [йому] буде супокійніше (Фр., І, 1955, 175);
Дивлячись на неї, я відчув, що на душі моїй стало так тихо, так супокійно (Мур., Бук. повість, 1959, 13).
Значення в інших словниках
- супокійно — супокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- супокійно — СУПОКІ́ЙНО, присл. 1. Присл. до супокі́йний. Вони вийшли з театру в темну жовтневу ніч. Безмежна і прохолодна, вона здіймалась над Терноградом урочисто і супокійно (В. Собко); Супокійно і врочисто птахи пропливли (М. Словник української мови у 20 томах
- супокійно — присл. 1》 Присл. до супокійний. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що спокійно 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови