1. Словник української мови у 20 томах

супоня

СУПО́НЯ, і, ж.

Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня.

– Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав'яжи.., доню (Т. Шевченко);

Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в'язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Іван Ле);

* Образно. Хай змиє з нас рідна, пролита вже кров Знаки від рабської супоні, І в січу славетну ми ринемо знов... До броні, слов'яни, до броні! (М. Старицький);

[Гість:] Вже так, що цупко затягли супоню на наших боках... (Леся Українка);

* У порівн. Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Григорій Тютюнник);

* Образно. * У порівн. Він затягнув петлю, як супоню, і вмить опинився під сподом, вчепившись потворі в карк за шкіру... (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супоня — супо́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. супоня — -і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. супоня — СУПО́НЯ, і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. — Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав’яжи.., доню (Шевч., І, 1951, 129); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в’язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Ле... Словник української мови в 11 томах
  4. супоня — Супо́ня, -ні ж. Супонь, ремень, которымъ стягиваютъ хомутъ. Вас. 159. Словник української мови Грінченка