супоня
СУПО́НЯ, і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня.
— Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав’яжи.., доню (Шевч., І, 1951, 129);
Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в’язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Ле, Ю. Кудря, 1956, 23);
*Образно. Хай змиє з нас рідна, пролита вже кров Знаки від рабської супоні, І в січу славетну ми ринемо знов… До броні, слов’яни, до броні! (Стар., Поет. тв., 1958, 39);
*У порівн. Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Тют., Вир, 1964, 434).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- супоня — супо́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- супоня — СУПО́НЯ, і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. – Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав'яжи.., доню (Т. Шевченко); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в'язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах
- супоня — -і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- супоня — Супо́ня, -ні ж. Супонь, ремень, которымъ стягиваютъ хомутъ. Вас. 159. Словник української мови Грінченка