супруг

СУПРУ́Г, а, ч., рідко.

1. Те саме, що чолові́к 2.

Аж матушка змилостивилася і під претекстом, що їй треба до кухні, силоміць всунула обов'язок бесіди в руки супруга (Г. Хоткевич);

– Ну, заспокойся... Ну, душечко!.. – потішав розгублений супруг – якийсь, може, бухгалтер, якоїсь, може, “Союзриби” або “Союззолота” (І. Багряний).

2. тільки мн. Подружжя.

Супруги плюнули одне на одного та й порозходилися (А. Кримський).