сурик

СУ́РИК, у, ч.

1. Мінерал, що являє собою окис свинцю з домішками заліза, алюмінію та інших елементів.

2. Природна мінеральна фарба оранжево-червоного або червоно-брунатного кольору.

Криворізький суриковий завод .. виробляє у великих масштабах так звані сухі залізоокисні пігменти – сурик, охру, мумію (з газ.);

Під пахвою в хлопця стирчав сувій товстого паперу, в руках погойдувалося відро з суриком (О. Ільченко);

* Образно. В горах краплинами червоного сурику палали величезні маки (З. Тулуб).

3. Дрібнокристалічний порошок світло-оранжевого або червоного кольору, який застосовують для ґрунтування металевих поверхонь, а також при виробництві акумуляторів.

Од лінкора до катера, од підводного човна до баржі – у всіх суднах підводну частину ґрунтують суриком. Від корозії метал захищають (з газ.);

Відливають [пластини для акумулятора] у вигляді решіток, в отвори яких потім запресовують активну масу, що складається з окисів свинцю – глету і сурику (з навч. літ.).