сурик

СУ́РИК, у, ч.

1. Мінерал, що являє собою окис свинцю з домішками заліза, алюмінію та інших елементів.

2. Природна мінеральна фарба оранжево-червоного або червоно-брунатного кольору.

Криворізький суриковий завод.. виробляє у великих масштабах так звані сухі залізоокисні пігменти — сурик, охру, мумію (Роб. газ., 22.Х 1966, 1);

Під пахвою в хлопця стирчав сувій товстого паперу, в руках погойдувалося відро з суриком (Ільч., Серце жде, 1939, 36);

*Образно. В горах краплинами червоного сурику палали величезні маки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366).

3. Дрібнокристалічний порошок світло-оранжевого або червоного кольору, який застосовують для грунтування металевих поверхонь, а також при виробництві акумуляторів.

Од лінкора до катера, од підводного човна до баржі — у всіх суднах підводну частину грунтують суриком. Від корозії метал захищають (Роб. газ., 15.I 1964, 2);

Відливають [пластини для акумулятора] у вигляді решіток, в отвори яких потім запресовують активну масу, що складається з окисів свинцю — глету і сурику (Автомоб., 1957, 214).