сурма
СУРМА́, и́, ж.
1. Хімічний елемент – сріблясто-білий крихкий метал, який застосовують у металургійній, гумовій, фармацевтичній промисловості, піротехніці і т. ін.
Сурма зустрічається в природі звичайно у сполуці з сіркою – у вигляді сурм'яного блиску (з навч. літ.);
Бабіти являють собою сплави олова, свинцю, міді, сурми, нікелю і інших металів (з навч. літ.).
2. Чорна фарба для брів, вусів і т. ін.
Індіанки підводили очі чорною сурмою, наносили лаком чи фарбою на лоб мушку(“тілаку”) різного розміру й нерідко чудернацької форми (з навч. літ.).
СУ́РМА́, су́рми́, ж.
1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний.
Сурма – один із видів козацької дерев'яної труби (з наук.-попул. літ.);
Козацькі сурми грали до бою (Я. Качура);
Народний митець .. застосував у своєму оркестрі [українських народних інструментів] скрипку, басолю, великий барабан.., а згодом своєрідно реставрував і ввів до нього старовинні народні інструменти – ліру, сурму, кобзу (з наук. літ.);
* У порівн. Сліпили очі мідні коновки, довгі, як сурми (М. Коцюбинський).
2. Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн.
Може, оті сурмачі з сурмами, що поблискують їм у руках, тільки й ждуть, щоб обернутись і сповістити кожен своєму війську радісну вість? (О. Гончар);
Дзвеніло дитинство його в таборах Під клич піонерської сурми (І. Нехода);
* Образно. Уже не чути сурем журавлиних, Уже й самих не видно журавлів (М. Рильський);
* У порівн. – Робітники, селяни, всі працюючі міст і сіл! – бойовими сурмами закликав цей “метелик”. – Прокидайтеся, піднімайтеся! (П. Козланюк).
3. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним корпусом, який закінчується розтрубом, і пристроєм для зміни висоти звуку; труба.
Голосно покотилися тонкі та різучі [різкі] вигуки флейт та кларнетів; протяжно загули сурми та фаготи (Панас Мирний);
Сопілки й сурми грають, І скрипочка заводить; Ох, то ж моя кохана Танок весільний водить! (Леся Українка);
// Взагалі духовий мідний музичний інструмент.
Гриміла музика. Срібні й мідні голоси сурем лунали під склепінням .. їдальні (З. Тулуб);
Вже аж на світанні в саду одквітнуть лампіони, охрипнуть сурми на гулянні (М. Рудь);
* Образно. Гудуть сурми вітру над поїздами (А. Малишко);
* У порівн. Оновлення вславляю труд Ліричним віршем, як сурмою! (Л. Дмитерко).
Значення в інших словниках
- сурма — су́рма́ 1 іменник жіночого роду труба сурма́ 2 іменник жіночого роду речовина Орфографічний словник української мови
- сурма — Ріжок, ріг, (на Сході) зурна; п! ТРУБА. Словник синонімів Караванського
- сурма — 1. Старовинний український народний духовий інструмент, пряма трубка з подвійною тростиною, виготовлена з дерева. 2. Білоруський сигнальний пастуший духовий музичний інструмент з берести у формі труби довжиною понад 2 м з мундштуком. Словник-довідник музичних термінів
- сурма — I с`урм`асурми, ж. 1》 Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, що його використовували перев. як сигнальний. 2》 Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сурма — сурма́ (перс. – метал) хімічний елемент, символ Sb, ат. н. 51; сріблясто-білий блискучий метал, дуже крихкий. С. – складова частина друкарського сплаву, деяких типів бабітів. Сполуки С. застосовують у гумовій промисловості, керамічному виробництві тощо; отруйні. Словник іншомовних слів Мельничука
- сурма — Sb, хіміч. елемент з атомним числом 51; напівметал; найстійкішою алотропною формою є с. металічна — сріблясто-білий крихкий метал з густиною 6,69 г/cм3; сполуки сурми з металами, антимоніди, застосовуються в мікроелектроніці; найбагатшою... Універсальний словник-енциклопедія
- сурма — СУРМА́ (сигнальний духовий музичний інструмент), ТРУБА́, ГОРН, РІЖО́К (різновиди сурми). Козацькі сурми грали до бою (Я. Качура); Рано військо знялось, .. Жде хоробро, от-от загукає труба, — Не на жарт закипить навкруги боротьба (П. Словник синонімів української мови
- сурма — Сурма́, -рми́; су́рми, су́рем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сурма — СУ́РМА́, су́рми́, ж. 1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний. Сурма — один із видів козацької дерев’яної труби (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 47); Козацькі сурми грали до бою (Кач. Словник української мови в 11 томах