1. Словник української мови у 20 томах

сутній

СУ́ТНІЙ, я, є, рідко.

Те саме, що суттє́вий;

// у знач. ім. су́тнє, нього, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.

Можливо, десь живуть пишніше нас, Та не в пишнотах, знаємо ми, сутнє, А в тім, щоб у душі вогонь не гас, А в тім, щоб вміти бачити майбутнє (Л. Забашта);

Вміння поцілити в сутнє, бачити далеко-далеко – яке це чудове вміння для поета! (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сутній — су́тній прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. сутній — -я, -є, рідко. Те саме, що суттєвий. || у знач. ім. сутнє, -нього, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сутній — Істотний, див. суть, есенція Словник чужослів Павло Штепа
  4. сутній — СУТТЄ́ВИЙ (який становить основну ознаку, суть чого-небудь), ІСТО́ТНИЙ, ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, ПОСУ́ТНІЙ рідше, СУ́ТНІЙ рідше, КОНСТИТУТИ́ВНИЙ книжн. — Світять планети? Як Марс, Меркурій? — Не світять, а відбивають сонячне світло. — Істотна поправка (О. Словник синонімів української мови
  5. сутній — Су́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сутній — СУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що суттє́вий; // у знач. ім. су́тнє, нього, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь. Можливо, десь живуть пишніше нас, Та не в пишнотах, знаємо ми, сутнє, А в тім, щоб у душі вогонь не гас, А в тім... Словник української мови в 11 томах