1. Словник української мови у 20 томах

суто

СУ́ТО, присл.

1. Тільки; виключно; чисто.

Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (З. Тулуб);

Суто біографічними, тобто такими, де перегортаються сторінки життя героя, є п'єси Л. Смілянського про Івана Франка (“Мужицький посол”) і про Лесю Українку (“Червона троянда”) (із журн.);

Моє кохання було суто споглядальне і від цього, мабуть, ще глибше й тяжче (Б. Антоненко-Давидович);

Але суто жіноча цікавість штовхнула її [Роксолану] поговорити з цим старим мудрецем докладніше (П. Загребельний).

2. діал. Добре, в достатній мірі.

Одного вечора [пан Субота] суто угостив [почастував] усіх (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суто — (угостив): добре, в достатній мірі [VII,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. суто — су́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. суто — пр. (приватний) виключно, чисто Словник синонімів Караванського
  4. суто — I присл. 1》 Тільки; виключно; чисто. 2》 діал. Добре, достатньою мірою. II невідм., мн. Народ у Лесото, прилеглих районах ПАР і частково в Ботсвані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суто — СУ́ТО, присл. 1. Тільки; виключно; чисто. ..виробничий порядок зумовлює соціальні, політичні і суто духовні процеси життя (Ленін, 1, 1969, 126); Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі... Словник української мови в 11 томах
  6. суто — Суто нар. Совершенно, чисто. Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку. Котл. Ен. III. 62. Словник української мови Грінченка