1. Словник української мови в 11 томах

суто

СУ́ТО, присл.

1. Тільки; виключно; чисто.

..виробничий порядок зумовлює соціальні, політичні і суто духовні процеси життя (Ленін, 1, 1969, 126);

Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 132);

Суто біографічними, тобто такими, де перегортаються сторінки життя героя, є п’єси Л. Смілянського про Івана Франка («Мужицький посол») і про Лесю Українку («Червона троянда») (Вітч., 10, 1970, 140).

2. діал. Добре, в достатній мірі.

Одного вечора [пан Субота] суто угостив [почастував] усіх (Фр., VIII, 1952, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суто — (угостив): добре, в достатній мірі [VII,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. суто — су́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. суто — пр. (приватний) виключно, чисто Словник синонімів Караванського
  4. суто — I присл. 1》 Тільки; виключно; чисто. 2》 діал. Добре, достатньою мірою. II невідм., мн. Народ у Лесото, прилеглих районах ПАР і частково в Ботсвані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суто — СУ́ТО, присл. 1. Тільки; виключно; чисто. Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (З. Тулуб); Суто біографічними, тобто такими, де перегортаються сторінки життя героя, є п'єси... Словник української мови у 20 томах
  6. суто — Суто нар. Совершенно, чисто. Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку. Котл. Ен. III. 62. Словник української мови Грінченка