суточки

СУ́ТОЧКИ́, су́точо́к, мн.

1. Зменш. до су́тки².

Курбала широким кроком перетяв двір, якийсь час плутався в суточках між дерев'яними будівлями (Олесь Досвітній);

Одразу ж за хатою був невисокий паркан, що відгороджував сусіднє подвір'я; між ним і хатою були вузенькі суточки (Л. Первомайський);

Майор у тісних суточках кормової частини .. думав про те, як їм видобутися звідси на волю (П. Загребельний);

* Образно. Ремо охопила моторошність... Його думки заплутались у темних суточках, невідомих до того йому... (Олесь Досвітній);

* У порівн. Побіг [Ломицький] в долинку по невеликій, узькій, ніби суточки, уличці, котра йшла на гору до монастиря (І. Нечуй-Левицький).

2. діал. Обгороджені гірські стежки.

Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком (М. Коцюбинський).

(1) [Бу́ти] у суточка́х – [бути] у скрутному, безвихідному становищі.

Остап почувався, що тепер він аж у самих суточках. Одначе не виявляв того, а казав певним голосом (Б. Грінченко).