суточки

СУТОЧКИ́, чо́к, мн.

1. Зменш. до сутки́.

Курбала широким кроком перетяв двір, якийсь час плутався в суточках між дерев’яними будівлями (Досв., Вибр., 1959, 193);

Одразу ж за хатою був невисокий паркан, що відгороджував сусіднє подвір’я; між ним і хатою були вузенькі суточки (Перв., Невигадане життя, 1958, 129);

Майор у тісних суточках кормової частини.. думав про те, як їм видобутися звідси на волю (Загреб., Європа 45, 1959, 13);

*Образно. Ремо охопила моторошність… Його думки заплутались у темних суточках, невідомих до того йому… (Досв., Гюлле, 1961, 121);

*У порівн. Побіг [Ломицький] в долинку по невеликій, узькій, ніби суточки, уличці, котра йшла на гору до монастиря (Н.-Лев., VI, 1966, 59).

◊ [Бу́ти] у суточка́х — [бути] у скрутному, безвихідному становищі.

Остап почувався, що тепер він аж у самих суточках. Одначе не виявляв того, а казав певним голосом (Гр., II, 1963, 337);

Зна́є всі за́куточки й суточки́ хто — хтось надмірно цікавиться всім, знає про все найпотаємніше.

Люди, довідавшися, що то свій злодій краде, ще більше почали турбуватися. Цей знає всі закуточки й суточки, то від його [нього] ніде не заховаєшся (Гр., II, 1963, 258).

2. діал. Обгороджені гірські стежки.

Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком (Коцюб., II, 1955, 310).