1. Словник української мови у 20 томах

суттєвий

СУТТЄ́ВИЙ, а, е.

Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний.

Типове як філософське поняття якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д (із журн.);

Історичний аналіз літературних явищ приводив Франка до розкриття їхніх суттєвих сторін і особливостей (із журн.);

Суттєву роль у формуванні психоемоційного статусу людей старших вікових груп відіграють зміни нейроендокринної та імунної систем (з наук. літ.);

// у знач. ім. суттє́ве, вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.

Тут [за кордоном] Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (О. Гончар);

// Який має велике, особливе значення.

Несміливі свідчення кількох його колег, що прагнули врятувати поручика від загибелі, не внесли нічого суттєвого (Я. Галан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суттєвий — (який є основною суттю чогось) визначальний, істотний. Словник синонімів Полюги
  2. суттєвий — суттє́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. суттєвий — р. СУТНІЙ, (- рису) істотний, важливий, (- зміну) ґрунтовний, великий, ( заувагу) слушний, посутній Словник синонімів Караванського
  4. суттєвий — [сут':евией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. суттєвий — див. сутній, мериторичний Словник чужослів Павло Штепа
  6. суттєвий — -а, -е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний. || у знач. ім. суттєве, -вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь. || Який має велике, особливе значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. суттєвий — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. суттєвий — СУТТЄ́ВИЙ, а, е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний. Типове, як філософське поняття, якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д. (Вітч. Словник української мови в 11 томах