1. Словник української мови в 11 томах

суттєвий

СУТТЄ́ВИЙ, а, е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний.

Типове, як філософське поняття, якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д. (Вітч., 8, 1958, 135);

У творах Головка вперше в українській прозі були правдиво накреслені суттєві риси позитивного героя радянського часу (Іст. укр. літ., II, 1956, 92);

Історичний аналіз літературних явищ приводив Франка до розкриття їхніх суттєвих сторін і особливостей (Рад. літ-во, 5, 1966, 70);

// у знач. ім. суттє́ве, вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.

Історичний матеріалізм вивчає найбільш суттєве в структурі соціального організму (Ком. Укр., 7, 1970, 21);

Тут [за кордоном] Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (Гончар, І, 1954, 201);

// Який має велике, особливе значення.

Несміливі свідчення кількох його колег, що прагнули врятувати поручика від загибелі, не внесли нічого суттєвого (Галан, Гори.., 1956, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суттєвий — (який є основною суттю чогось) визначальний, істотний. Словник синонімів Полюги
  2. суттєвий — суттє́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. суттєвий — р. СУТНІЙ, (- рису) істотний, важливий, (- зміну) ґрунтовний, великий, ( заувагу) слушний, посутній Словник синонімів Караванського
  4. суттєвий — [сут':евией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. суттєвий — див. сутній, мериторичний Словник чужослів Павло Штепа
  6. суттєвий — СУТТЄ́ВИЙ, а, е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний. Типове як філософське поняття якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д (із журн. Словник української мови у 20 томах
  7. суттєвий — -а, -е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний. || у знач. ім. суттєве, -вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь. || Який має велике, особливе значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. суттєвий — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови