сутуга
СУТУ́ГА, и, ж., рідко.
Те саме, що скру́та.
Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (А. Малишко);
Він [партизан] вперто шепоче: “Не перша сутуга!” – І люльку свою набива спроквола (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сутуга — Дріт [XI] Словник з творів Івана Франка
- сутуга — суту́га іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- сутуга — -и, ж., рідко. Те саме, що скрута. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутуга — СУТУ́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що скру́та. Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (Мал., Звенигора, 1959, 235); Він [партизан] вперто шепоче: «Не перша сутуга!» — І люльку свою набива спроквола (Перв., І, 1958, 348). Словник української мови в 11 томах