1. Словник української мови у 20 томах

сутінно

СУ́ТІННО.

Присл. до су́тінний;

// у знач. пред.

Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (І. Франко);

В опочивальні було сутінно й тихо. Масивні стіни, зашторені віконниці, все оберігало (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сутінно — су́тінно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сутінно — Присл. до сутінний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сутінно — СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний; // у знач. присудк. сл. Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (Фр., V, 1951, 18). Словник української мови в 11 томах